ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ УСПІШНО АДАПТУВАТИСЯ У ДИТЯЧОМУ САДКУ

1. Ваше власне хвилювання передається дитині. Тому треба познайомитися з вихователем групи та особливостями організації життя в групі.

2. Розкажіть дитині, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.

3. Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо дотримуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.

4. Навчіть дитину елементарним навичкам самообслуговування.

5. Повідомте вихователя про звички та вподобання Вашого малюка.

6. Потурбуйтесь про нервову систему дитини – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.

7. Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи.

Особливості організації занять у закладі дошкільної освіти

Навчання у формі занять зазвичай проводиться, починаючи з третього року життя, з поступовим нарощуванням їх кількості та тривалості. Слід зауважити, що індивідуальні і підгрупові ігри-заняття проводять уже на першому і другому роках життя дітей.

Найбільш сприятливий час для, залучення малюків до організованих занять, з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, на особливості перебігу уваги, процесів пам'яті й мислення дітей тощо, — це період від 9-ї до 11-ї години ранку. З урахуванням конкретної ситуації окремі заняття можна переносити на другу половину дня або одразу планувати їх на цей період (скажімо одне з 2 -х планових занять у старшій групі, щоб не перевантажувати ранкові години й не затримувати вихід дітей на денну прогулянку).

Аби надати організованій навчально-пізнавальній діяльності планового характеру та узгодити її із загальним розпорядком дня, розроблені для різних вікових груп орієнтовний тижневий розподіл занять — перелік занять з різних змістових напрямів дошкільної освіти.

За рекомендаціями доктора психологічних наук Віри Кузьменко, індивідуальних занять з різних змістових напрямів потребують:

діти раннього віку;

новачки у групах в період адаптації;

діти після довготривалої відсутності в дитячому садку;

ті, хто відрізняється низькою працездатністю чи уповільненим сприйманням;

мають вади психічного чи фізичного розвитку;

педагогічно занедбані діти.

На нашу думку, з обдарованими дітьми також слід проводити індивідуальні заняття, адже часто їхній потенціал педагоги просто використовують для показових виступів і звітів, а працюють над його розвитком недостатньо.

За специфікою поєднання і використання методів, прийомів, засобів навчання можна виділити такі види занять:

комбіновані;

ігрові;

сюжетно-ігрові;

домінантні.

Для проведення комбінованого заняття застосовують певну комбінацію наочних, словесних, практичних методів і прийомів, різних засобів навчання — вправ, ігор, предметно-іграшкової, ілюстративної наочності, літературних, музичних творів тощо — залежно від віку вихованців, поставлених дидактич­них, розвивальних, виховних цілей, змістового наповнення конкретного заняття із конкретною групою/підгрупою дітей. Такий характер можуть мати заняття з будь-якої лінії розвитку.

На ігрових заняттях весь комплекс освітніх завдань розв'язують за допомогою спеціально підібраних ігор (дидактичних, рухливих, елементів ігор-театралізацій, конструксторсько-будівельних тощо) чи ігрових вправ, які можуть бути об'єднані спільною темою чи сюжетною лінією. Послідовність ігор визначається їхнім змістом та певними методичними закономірностями побудови того чи того заняття з пізнавального, фізичного, мовленнєвого, соціально-морального розвитку тощо.

А от сюжетно-ігрові (сюжетні) заняття відрізняються від інших насиченістю ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами, імітаціями та іншими ігровими прийомами подачі, закріплення, узагальнення програмового матеріалу. При цьому всі заплановані види роботи з дітьми підпорядковуються єдиному сюжету. В основу сюжету можуть бути покладені улюблені літературні твори, дитячі кіно- і мультфільми, реальні й вигадані ситуації дитячого буття. Дуже цікаво проходять такі заняття з фізичного, художньо-естетичного, пізнавального, мовленнєвого розвитку тощо.

Домінантне заняття будують на основі комбінованого або змішаного, коли вихователь приділяє більшу увагу якомусь питанню, проблемі, розділу, тобто робить акцент тільки на одному виді діяльності з дітьми (цей вид домінує). Інші види діяльності виступають як допоміжні. Домінанта — з італійської, буквально «панівний», тобто домінуюча ідея, головна ознака чого-небудь. На таких заняттях можуть домінувати також певні засоби розвитку, навчання і виховання. Домінантні заняття можуть мати і свій сюжет.

Різноманітність видів занять з дошкільниками дає змогу постійно урізноманітнювати проведення цієї форми організованого навчання, а отже, зробити систему занять різноплановою, не шаблонізованою, відмінною від шкільних уроків — такою, яка відповідала б:

складу певної групи;

конкретному віку дітей;

їх індивідуальним уподобанням і можливостям;

предметному, природному й соціальному середовищу створеному у дошкільному закладі;

пріоритетним завданням освітньої роботи з дітьми.

Таку систему можна гнучко пристосовувати і узгоджувати з іншими видами і формами організованої та самостійної дитячої діяльності. Перехід системи освіти від знаннєвої парадигми до діяльнісної потребує зміни професійної позиції педагога під час організації занять, а саме — змінити пряме передавання (трансляцію) знань дорослим та репродукцію їх дітьми на організацію пізнавальної діяльності дітей, розвиток їхньої пізнавальної активності, підвищення розумової працездатності. Крім того, організовуючи заняття, слід забезпечити пріоритетність принципу активності, який розширює ступені свободи дошкільника, актуалізує необхідність співвіднесення педагогом змісту і форми подання нової інформації з життєвим досвідом, суб'єктивною позицією дитини.

Вважаємо, що такі сучасні заняття цілком відповідають концептуальним засадам організації життєдіяльності дошкільників і сприяють цілісному і збалансованому розвитку, проголошеному Базовою програмою

Інформація для допитливих дорослих

Для того, щоб забезпечити повноцінний розвиток дитини, кожен дорослий мусить знати основні закономірності її фізичного розвитку. Перш за все, дітям раннього віку властива інтенсивність розвитку. Темпи росту і розвитку тут найбільші: інтенсивно збільшується зріст, вага, швидко розвиваються функції аналізаторів, психічні процеси, мова, формуються риси характеру.

Наступна закономірність виявляється в нерівномірності розвитку. Наприклад, зріст інтенсивно збільшується на першому році життя на

25 см., а маса тіла втроє, далі його темп поступово зменшується і має яскраво виражені індивідуальні особливості.

Третя закономірність - це висока пластичність та висока чутливість відносно подразників навколишнього світу. За рахунок цього дитина досить швидко засвоює рухові дії, розвивається фізично та психічно. Проте в цей період ми спостерігаємо і вразливість малюка до негативних змін зовнішнього середовища, тобто різкі перепади температури, сильний вітер, мороз, спека можуть спричинити захворювання, а неправильно створені умови - відставання у розвитку.

Слід виділити і таку закономірність, як напруженість всіх процесів обміну речовин. Поживні речовини потрібні малюку не лише для поновлення енергії, затраченої на рухи, але і для росту та накопичення біологічних резервів. Ось чому так важливо, щоб їжа дитини була повноцінною і відповідала підвищеним потребам організму, що росте.

Ще одна закономірність підлягає у тісній взаємодії психічного і фізичного розвитку дитини. Завдяки рухам зростають і розширюються контакти дитини з довкіллям, від цього залежить успішність пізнавального розвитку, а на основі оволодіння руховими діями вона адаптується до життя.

Цей тісний зв'язок психічного і моторного розвитку дитини особливо помітний у ранньому дитинстві. Одним із виявів такого зв'язку є залежність розвитку від зовнішнього середовища і чим більше зовнішніх подразників і впливів, тим багатші і різноманітніші рухи у дитини. Тому одним із завдань дорослого є забезпечення різноманітності подразників і їх різностороннього впливу на малюка.